+38 (044) 502-37-99
+38 (097) 569-10-14
Режим работы:
Пн.- Пт.: 09:00 - 16:00
Сб.- Вс.: не приемные

Вплив препарату поліоксидонію на показники системного імунітету.

Вплив препарату поліоксидонію на показники системного імунітету

у хворих на бронхіальну астму з синдромом хронічної втоми

Пілецький А.М., канд.мед.наук, доцент кафедри клінічної імунології та алергології, Національна медична академія післядипломної освіти  імені П.Л.Шупика

РЕЗЮМЕ

Нами вивчалася група хворих на бронхіальну астму в поєднанні з синдромом хронічної втоми. Досліджувалась динаміка показників системного імунітету у цієї категорії хворих під впливом лікування препарату поліоксидонію. Під впливом лікування поліоксидонієм нами спостерігалася тенденція до підвищення числа Т-клітин, функціональної активності Т-лімфоцитів, а також поліпшення співвідношення імунорегуляторних клітин. З боку В-ланки імунітету в основній групі спостерігалося достовірне збільшення рівня IgG та зниження кількості загального і специфічного IgE. Ці дані зумовлюють необхідність поєднаного застосування базисної терапії в комплексі поліоксидонію в лікуванні хворих на бронхіальну астму, поєднану з синдромом хронічної втоми.

Ключові слова: бронхіальна астма, синдром хронічної втоми, системний імунітет, Т-лімфоцити, IgE загальний та специфічний.

 

Влияние препарата полиоксидония на показатели системного иммунитета у больных бронхиальной астмой в сочетании с синдромом хронической усталости.

Пилецкий А.М., канд.мед.наук, доцент кафедры клинической иммунологии и аллергологии, Национальная медицинская академия последипломного образования  имени П.Л.Шупика

РЕЗЮМЕ

Нами изучалась группа больных бронхиальной астмой в сочетании с синдромом хронической усталости. Исследовалась динамика показателей системного иммунитета у этой категории больных под влиянием лечения препаратом полиоксидонием. После лечения полиоксидонием нами наблюдалась тенденция к повышению количества Т-клеток, функциональной активности Т-лимфоцитов, а также улучшение соотношения имунорегуляторных клеток. Со стороны В-звена имунитета в основной группе наблюдалось достоверное увеличение уровня IgG и снижение количества общего и специфического IgE. Эти данные выдвигают необходимость применения базисной терапии в комплексе с полиоксидонием в лечении больных бронхиальной астмой в сочетании с синдромом хронической усталости.

Ключовые слова: бронхиальная астма, синдром хронической усталости, системный иммунитет, Т-лимфоциты, IgE общий и специфический.

 

ВСТУП

Синдром хронічної втоми (СХВ) уперше було описано А.Ллойдом у 1984 році. Характерною ознакою СХВ є хронічна втома, яка не зникає після відпочинку і призводить згодом до значного зниження працездатності як розумової, так і фізичної. Виражений дісбаланс імунної системи у хворих  на  бронхіальну астму (БА) в 60% випадків має паралельний перебіг з СХВ, який  в значній мірі ускладнює    клінічний стан та лікування хворих (1,5,6).

МЕТА: дослідити динаміку показників системного імунітету  у хворих на БАСХВ під впливом лікування поліоксидонієм (П)

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ:

         Доведено, що П слід використовувати  для  комплексного лікування хворих БАСХВ, клінічні прояви якої супроводжуються значними змінами в системному імунітеті, що відповідає HLA A1, B8, B16, DR3 локусам гістосумісності. Це переважно хворі БАСХВ з середнім ступенем тяжкості перебігу захворювання з переходом до тяжких клінічних проявів, яким необхідно проводити ретельне  імунологічне обстеження з метою підключення до  базисного лікування П з урахуванням індивідуальної чутливості до препарату і дозозалежного до нього ефекту, оскільки вже відбулися відчутні імунологічні зміни в організмі хворого і їх потрібно  по можливості нормалізувати, щоб не привести пацієнта до інвалідизації і гормонозалежності (2, 3, 4).    

Імунологічне обстеження до і після лікування П проводилося у 200 хворих БАСХВ, з них 150 (основна група) хворих, яких лікували П на тлі базисної терапії і 50 (контрольна група - К2) пацієнтів, які лікувалися  за традиційною терапією без застосування П. Контролем імунологічних досліджень слугували 20 практично здорових осіб - донорів крові.

Робіт, присвячених вивченню дії П на клітинні і гуморальні чинники системного  імунітету в процесі лікування БАСХВ, ми не зустрічали. Суперечні є також дані про найбільш ефективні дози препарату, способів його введення і термінах лікування. Хворі були зіставлені за статтю, віком, тяжкістю захворювання і відповідними клініко-імунологічними показниками та розподілом певних аллоантигенів головного комплексу гістосумісності HLA  локусів  DR2, DR3, DR6,  DR52, B27, оскільки проведеними нами дослідженнями була встановлена відсутність особливостей в частоті реєстрації у хворих БА вивчених аллоантигенів локусу С.

З метою оцінки стану імунологічної реактивності організму до і після лікування нами було використано  комплекс імунологічних показників, що відображає стан Т- і В-систем лімфоцитів (CD3+, CD4+, CD8+, CD20+, CD4+/ CD8+0 РБТЛ на ЛМ,  рівень ЦІК, функціональну активність нейтрофільних гранулоцитів,  рівень IgA, M, G, зміст загального і специфічного IgЕ.                

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ                                                                 

Як видно з даних, представлених в таблицях 1 - 6, початковий стан імунологічної реактивності хворих БАСХВ було цілком порівняльним, в цих таблицях представлені відомості про імунокоригуючий  вплив П на стан хворого.

Аналіз змін стану клітинного імунітету,  обстежених хворих,  показав, що у хворих всіх груп, що вивчалися, був визначений достовірно вищий рівень відносного числа Т-клітин. Після закінчення терапії П спостерігалось достовірне підвищення числа Т-клітин, в той же час у осіб контрольної групи відмічена лише тенденція до збільшення числа Т-клітин (таблиця 1).

                                                                                                           Таблиця 1

Склад субпопуляції Т-клітин у хворих  БАСХВ до і після

лікування П±m)

 

Групи

обстежених осіб

К-ть

(n)

CD3+ лімф., %

CD4+ лімф., %

CD8+ лімф.,  %

CD4+/CD8+,

ум.од.

Здорові донори

   20

60,4 ± 0,25

 

35,5 ± 0,40

25,1 ± 0,50

1,50 ± 0,04

Основна група (1)

а - 100

б - 100

47,5 ± 1,20*

56,7 ± 1,90**

26,73 ± 0,80*

37,75 ± 2,90**

18,40 ± 1,58 *

21,15 ± 2,50**

1,34 ± 0,09*

1,52 ± 0,09**

Контрольна група (2)

а - 50

б - 50

47,5 ± 1,20*

50,9 ± 1,20

26,73 ± 0,80*

27,90 ± 0,80

18,40 ± 1,58*

19,40 ± 1,50

1,54 ± 0,09*

1,42 ± 0,09

 

Примітка:     а - обстеження до лікування;

                       б - обстеження після лікування

*  - достовірні відмінності з групою здорових донорів (Р<0,05)

** - достовірні відмінності з даними до лікування (Р<0,05).

 

 

Показники гуморального імунітету представлені в таблиці 2. Виявилось, що кількість В-лімфоцитів у хворих, які лікувалися П достовірно наближалася до нормальних величин. У всіх обстежених хворих БАСХВ  рівень  загального IgE до лікування був значно підвищеним і тільки лише після закінчення лікування в комплексі з П знизився до нормальних величин.

Таблиця 2

Стан В-ланки імунітету у хворих  на БАСХВ до і після лікування П±m)

 

Групи

обстежених осіб

К-ть

(n)

CD 20+

IgM,

Г/л

IgG,

г/л

IgA,

г/л

Загальний IgE,

нг/мл

Здорові донори

   20

15,9 ± 3,2

1,2 ± 0,1

11,4 ± 0,9

 

2,0±0,3

26,0 ± 4,5

Основна група (1)

а -100   

б -100

21,2 ± 1,5*

16,6 ±2,0**

1,9 ± 0,1*

2,1 ±0,1**

13,8 ± 0,6*

14,3±0,5**

2,8±0,1

2,8±0,1

91,4 ± 8,3

31,3±9,1**

Контрольна

група  (2)

а -50

б -50

21,2 ± 1,5

20,1 ± 1,4

1,9±0,1

2,0 ± 0,1

13,8 ± 0,6

13,9 ± 0,6

2,8±0,1

2,8±0,1

91,4 ± 3,3

70,4 ± 3,5

 

Примітка:   а - обстеження до лікування;

                     б - обстеження після лікування

*  - достовірні відмінності з групою здорових донорів (Р<0,05)

** - достовірні відмінності з даними до лікування (Р<0,05).

 

 Кількість циркулюючих імунних комплексів  (таблиця 3)   до лікування П було значно збільшена і  достовірно знизилася в процесі лікування. 

 Таблиця 3

Динаміка показників кількості циркулюючих імунних комплексів  в процесі лікування поліоксидонієм хворих  БАСХВ (М±m)

Групи
обстежених осіб

Кількість (n)

ЦІК,
од.опт. щільн.

Здорові донори

20

 

    96,1 ± 12,4

Основна

група (1)

а- 100

б- 100

   197,0 ± 8,5*

   100,0 ± 7,2**

Контрольна група  (2)

а- 50

б- 50

   127,0 ± 8,6

   115,0 ± 7,1

 

Примітка:   а - обстеження до лікування;

                     б - обстеження після лікування

*  - достовірні відмінності з групою здорових донорів (Р<0,05)

** - достовірні відмінності з даними до лікування (Р<0,05).

Функціональна активність нейтрофільних гранулоцитів в периферійній крові у хворих  на БАСХВ до і після лікування П представлено в таблиці 4. Відмічено достовірні відмінності до та після лікування.

 

 Таблиця 4

Функціональна активність  нейтрофільних гранулоцитів в периферійній крові у хворих  на  БАСХВ до і після лікування П (М±m)

Групи

обстежених осіб

К-ть

(n)

ПФ,%

ФЧ, ум.од.

НСТ-тест,  %

Здорові донори

   20

 

60,3 ± 2,1

  9,2 ± 0,4

  30,7 ± 1,9

Основна група (1)

а- 100

б- 100

41,4 ± 2,2*

47,3 ± 1,1**

  4,4 ± 0,5 *

  8,3 ± 0,7 **

  18,9 ± 3,5*

  28,0 ± 7,0**

Контрольна група (2)

а- 50

б- 50

41,4 ± 2,2

42,1 ± 2,1

  4,4 ± 0,5

  5,1 ± 0,4

  18,9 ± 3,5

  19,1 ± 3,1

 

Примітка:   а - обстеження до лікування;

                     б - обстеження після лікування

*  - достовірні відмінності з групою здорових донорів (Р<0,05)

** - достовірні відмінності з даними до лікування (Р<0,05).

 

Проліферативна активність лімфоцитів у хворих БАСХВ до і після лікування представлені в таблиці 5.

Вираженість РБТЛ на ЛМ у всіх групах обстежених хворих була істотно нижча за норму і достовірно не відрізнялася у всіх групах обстежених хворих (р<0,5). Після проведення реакції бластоутворення  лімфоцитів на ЛМ, КОН-А в дозах 20 мкгмл і 40 мкгмл, до кінця лікування хворих на БАСХВ спостерігалося підвищення його ефективності бластоутворення на неспецифічний мітоген (ЛМ), що підтверджує активацію функціональних властивостей Т-лімфоцитів, в основному, Тх.

Таблиця 5

Проліферативна активність лімфоцитів периферичної крові у хворих БАСХВ до і після лікування (М±m)

Групи обстежених

осіб

Кіль-кість

(n)

РБТЛ - індекс стимуляції

ЛМ

СоnА - (Тх), 20мкг мл

СоnА-(То),

   40 мкг мл

Здорові особи - контроль

20

26,7 ± 2,1

16,5 ± 1,2

8,1 ± 0,2

1 група - лікування поліоксидонієм

До  лікування

38

15,6 ± 1,2*

6,5 ± 0,2*

3,2 ± 0,1*

Після лікування

38

25,1±1,2**

10,7 ± 1,2**

5,1 ± 0,2**

2 група - базисне лікування

До  лікування

35

14,5 ± 0,9*

6,5 ± 0,2*

3,2 ± 0,1*

Після лікування

35

17,1 ± 0,8

6,1 ± 0,2

4,4 ± 0,2

 

Примітка: *  - достовірні відмінності в порівнянні з донорами (р<0,05);

              **- достовірні відмінності в порівнянні з даними до лікування  (р<0,05).

Нами вивчений також вплив на рівень імуноглобулінів реагінової природи (IgE загального та  IgE  специфічного до стафілококу). Обстежено 23 хворих НА БА. Рівень вищезгаданих імуноглобулінів визначався у них до, після і через 6 місяців після закінчення поєднаної терапії (таблиця 6).

 

 

Таблиця 6

Зміст IgE загального та  IgE специфічного в сироватці крові здорових і хворих БАСХВ

Групи

хворих

Кількість

обстежених

(n)

Етапи

обстеження

 

Показники, що вивчаються (КЕ л)

 

 

Ig загальний

Ig  специфічний

Хворі

23

до лікування

168,3 ± 18,9*

10,4 ± 1,4*

 

23

Після лікування

148,9 ± 19,1

3,4 ± 1,3**

 

23

Через 6 місяців
Після лікування

103,4 ± 13,1*

2,6 ± 1,2***

Здорові

20

 

20,6 ± 4,5

0,26 ± 0,02

Примітка: * - різниця між здоровими особами і хворими БАСХВ до лікування достовірна, Р <0,05;

                      ** - відмінність до і після лікування достовірна, Р <0,05;

                     ***- відмінність до лікування  і через 6 місяців після лікування достовірна, Р < 0,05.

 

У здорових осіб, за даними літератури (Сгеnсоs P.S., 1989; Giuszko P.  et  al., 1989; Норр R.J. еn al., 1990), рівень загального Ig Е коливається від 5 до 100 КЕ/л. Середні величини імуноглобулінів у здорових людей, за даними лабораторії,  склали:  IgE загальний: 26,0±4,5 KE/л; IgE специфічний до стафілокока - 0,26±0,02 KE/л . Аналізуючи дані таблиці, слід зазначити, що до лікування у хворих БАСХВ  рівень  IgE загального склав 168,3±18,9 КЕ/л, що достовірно відрізнялося від рівня цього показника у здорових осіб, а також від верхньої межі норми при визначенні IgE загального на апараті фірми ЗМ США "Diagnostic systems". Через 6 місяців після закінчення лікування рівень загального IgE достовірно знизився з 168,3±118,9 KE/л  до 103,4±13,1 КЕ/л (Р<0,05). До лікування рівень специфічного IgE також достовірно перевищував норму (10,4±1,4 КЕ/л, Р<0,05), проте, на відміну від динаміки загального IgE,  цей показник достовірно зменшився відразу ж після закінчення курсу поєднаної терапії (3,4±1,3 КЕ/л, Р<0,05), а через 6 місяців після закінчення лікування він знаходився на рівні 2,6±1,1 KE/л (Р<0,05).

ВИСНОВКИ

На підставі вищевикладеного,  можна зробити висновок, що лікування в комплексі з П робить позитивний вплив на імунний статус хворих БАСХВ. Під його впливом спостерігається тенденція до підвищення числа Т-клітин, функціональної активності Т-лімфоцитів, а також поліпшення співвідношення імунорегуляторних клітин.

Застосування П у хворих БАСХВ  сприяє нормалізації імунологічної реактивності організму, що пояснюється зниженням алергічної реакції гіперчутливості сповільненого типу.

З боку В-ланки імунітету в основній групі спостерігалося достовірне збільшення рівня IgG та зниження кількості загального і специфічного IgE. Результати  дослідження показали позитивний вплив П на підвищення кількості Т-лімфоцитів, нормалізацію співвідношення субпопуляцій Т-клітин, зниження основного IgE  та кількості В-лімфоцитів.

Отже,  використання П сприяє нормалізації імунного статусу організму при БАСХВ. Ці дані диктують необхідність поєднаного застосування базисної терапії з П в комплексному лікуванні хворих БАСХВ, етіологічним чинником якої є сенсибілізація організму до спектру інфекційних і неінфекційних алергенів, що найчастіше зустрічається.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1.     Астма и аллергия//Справочник - Амер. легоч. ассоц. при участии Н.Х.Эдельмана; Пер. с англ. А.Ю. Болотиной, Ред. и послесл. В.Д. Прокопенко. - М. -  Мир. -  2000. - 240 С.

2.     Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. Пособие для студентов, врачей-интернов, иммунологов, аллергологов, врачей лечебного профиля всех специальностей.  //Киев: Издательство ООО «Полиграф Плюс». - 2006. - 482 с.

3.     Клиническая аллергология (под ред. Р.М. Хаитова). М: "МЕДпрессинформ" - 2002. - 624 с.

4.     Пухлик Б.М. Элементарная аллергология.// Винница. Велес. - 2002. - 148 с.

5.     Ройт А., Бростофф Д., Мейл Д. Иммунология //Москва. - Мир .-2000 .-582 С.

 

Личный кабинет

Астма - Смарт - Клуб

Войти Забыли пароль?
Регистрация

Мы лечим все аллергические заболевания

Смотреть весь список аллергических заболеваний

Видео уроки

Ингаляторы

Афоризм

Гиппократ
Когда врач не может принести пользы, пусть он не вредит.
Гиппократ
Создание сайтов - WebLife©