Вплив препарату поліоксидонію на показники системного імунітету.
Вплив препарату поліоксидонію на показники системного імунітету
у хворих на бронхіальну астму з синдромом хронічної втоми
Пілецький А.М., канд.мед.наук, доцент кафедри клінічної імунології та алергології, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика
РЕЗЮМЕ
Нами вивчалася група хворих на бронхіальну астму в поєднанні з синдромом хронічної втоми. Досліджувалась динаміка показників системного імунітету у цієї категорії хворих під впливом лікування препарату поліоксидонію. Під впливом лікування поліоксидонієм нами спостерігалася тенденція до підвищення числа Т-клітин, функціональної активності Т-лімфоцитів, а також поліпшення співвідношення імунорегуляторних клітин. З боку В-ланки імунітету в основній групі спостерігалося достовірне збільшення рівня IgG та зниження кількості загального і специфічного IgE. Ці дані зумовлюють необхідність поєднаного застосування базисної терапії в комплексі поліоксидонію в лікуванні хворих на бронхіальну астму, поєднану з синдромом хронічної втоми.
Ключові слова: бронхіальна астма, синдром хронічної втоми, системний імунітет, Т-лімфоцити, IgE загальний та специфічний.
Влияние препарата полиоксидония на показатели системного иммунитета у больных бронхиальной астмой в сочетании с синдромом хронической усталости.
Пилецкий А.М., канд.мед.наук, доцент кафедры клинической иммунологии и аллергологии, Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л.Шупика
РЕЗЮМЕ
Нами изучалась группа больных бронхиальной астмой в сочетании с синдромом хронической усталости. Исследовалась динамика показателей системного иммунитета у этой категории больных под влиянием лечения препаратом полиоксидонием. После лечения полиоксидонием нами наблюдалась тенденция к повышению количества Т-клеток, функциональной активности Т-лимфоцитов, а также улучшение соотношения имунорегуляторных клеток. Со стороны В-звена имунитета в основной группе наблюдалось достоверное увеличение уровня IgG и снижение количества общего и специфического IgE. Эти данные выдвигают необходимость применения базисной терапии в комплексе с полиоксидонием в лечении больных бронхиальной астмой в сочетании с синдромом хронической усталости.
Ключовые слова: бронхиальная астма, синдром хронической усталости, системный иммунитет, Т-лимфоциты, IgE общий и специфический.
ВСТУП
Синдром хронічної втоми (СХВ) уперше було описано А.Ллойдом у 1984 році. Характерною ознакою СХВ є хронічна втома, яка не зникає після відпочинку і призводить згодом до значного зниження працездатності як розумової, так і фізичної. Виражений дісбаланс імунної системи у хворих на бронхіальну астму (БА) в 60% випадків має паралельний перебіг з СХВ, який в значній мірі ускладнює клінічний стан та лікування хворих (1,5,6).
МЕТА: дослідити динаміку показників системного імунітету у хворих на БАСХВ під впливом лікування поліоксидонієм (П)
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ:
Доведено, що П слід використовувати для комплексного лікування хворих БАСХВ, клінічні прояви якої супроводжуються значними змінами в системному імунітеті, що відповідає HLA A1, B8, B16, DR3 локусам гістосумісності. Це переважно хворі БАСХВ з середнім ступенем тяжкості перебігу захворювання з переходом до тяжких клінічних проявів, яким необхідно проводити ретельне імунологічне обстеження з метою підключення до базисного лікування П з урахуванням індивідуальної чутливості до препарату і дозозалежного до нього ефекту, оскільки вже відбулися відчутні імунологічні зміни в організмі хворого і їх потрібно по можливості нормалізувати, щоб не привести пацієнта до інвалідизації і гормонозалежності (2, 3, 4).
Імунологічне обстеження до і після лікування П проводилося у 200 хворих БАСХВ, з них 150 (основна група) хворих, яких лікували П на тлі базисної терапії і 50 (контрольна група - К2) пацієнтів, які лікувалися за традиційною терапією без застосування П. Контролем імунологічних досліджень слугували 20 практично здорових осіб - донорів крові.
Робіт, присвячених вивченню дії П на клітинні і гуморальні чинники системного імунітету в процесі лікування БАСХВ, ми не зустрічали. Суперечні є також дані про найбільш ефективні дози препарату, способів його введення і термінах лікування. Хворі були зіставлені за статтю, віком, тяжкістю захворювання і відповідними клініко-імунологічними показниками та розподілом певних аллоантигенів головного комплексу гістосумісності HLA локусів DR2, DR3, DR6, DR52, B27, оскільки проведеними нами дослідженнями була встановлена відсутність особливостей в частоті реєстрації у хворих БА вивчених аллоантигенів локусу С.
З метою оцінки стану імунологічної реактивності організму до і після лікування нами було використано комплекс імунологічних показників, що відображає стан Т- і В-систем лімфоцитів (CD3+, CD4+, CD8+, CD20+, CD4+/ CD8+0 РБТЛ на ЛМ, рівень ЦІК, функціональну активність нейтрофільних гранулоцитів, рівень IgA, M, G, зміст загального і специфічного IgЕ.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Як видно з даних, представлених в таблицях 1 - 6, початковий стан імунологічної реактивності хворих БАСХВ було цілком порівняльним, в цих таблицях представлені відомості про імунокоригуючий вплив П на стан хворого.
Аналіз змін стану клітинного імунітету, обстежених хворих, показав, що у хворих всіх груп, що вивчалися, був визначений достовірно вищий рівень відносного числа Т-клітин. Після закінчення терапії П спостерігалось достовірне підвищення числа Т-клітин, в той же час у осіб контрольної групи відмічена лише тенденція до збільшення числа Т-клітин (таблиця 1).
Таблиця 1
Склад субпопуляції Т-клітин у хворих БАСХВ до і після
лікування П (М±m)
| Групи обстежених осіб | К-ть (n) | CD3+ лімф., % | CD4+ лімф., % | CD8+ лімф., % | CD4+/CD8+, ум.од. |
| Здорові донори | 20 | 60,4 ± 0,25
| 35,5 ± 0,40 | 25,1 ± 0,50 | 1,50 ± 0,04 |
| Основна група (1) | а - 100 б - 100 | 47,5 ± 1,20* 56,7 ± 1,90** | 26,73 ± 0,80* 37,75 ± 2,90** | 18,40 ± 1,58 * 21,15 ± 2,50** | 1,34 ± 0,09* 1,52 ± 0,09** |
| Контрольна група (2) | а - 50 б - 50 | 47,5 ± 1,20* 50,9 ± 1,20 | 26,73 ± 0,80* 27,90 ± 0,80 | 18,40 ± 1,58* 19,40 ± 1,50 | 1,54 ± 0,09* 1,42 ± 0,09 |
Примітка: а - обстеження до лікування;
б - обстеження після лікування
* - достовірні відмінності з групою здорових донорів (Р<0,05)
** - достовірні відмінності з даними до лікування (Р<0,05).
Показники гуморального імунітету представлені в таблиці 2. Виявилось, що кількість В-лімфоцитів у хворих, які лікувалися П достовірно наближалася до нормальних величин. У всіх обстежених хворих БАСХВ рівень загального IgE до лікування був значно підвищеним і тільки лише після закінчення лікування в комплексі з П знизився до нормальних величин.
Таблиця 2
Стан В-ланки імунітету у хворих на БАСХВ до і після лікування П (М±m)
| Групи обстежених осіб | К-ть (n) | CD 20+ | IgM, Г/л | IgG, г/л | IgA, г/л | Загальний IgE, нг/мл |
| Здорові донори | 20 | 15,9 ± 3,2 | 1,2 ± 0,1 | 11,4 ± 0,9
| 2,0±0,3 | 26,0 ± 4,5 |
| Основна група (1) | а -100 б -100 | 21,2 ± 1,5* 16,6 ±2,0** | 1,9 ± 0,1* 2,1 ±0,1** | 13,8 ± 0,6* 14,3±0,5** | 2,8±0,1 2,8±0,1 | 91,4 ± 8,3 31,3±9,1** |
| Контрольна група (2) | а -50 б -50 | 21,2 ± 1,5 20,1 ± 1,4 | 1,9±0,1 2,0 ± 0,1 | 13,8 ± 0,6 13,9 ± 0,6 | 2,8±0,1 2,8±0,1 | 91,4 ± 3,3 70,4 ± 3,5 |
Примітка: а - обстеження до лікування;
б - обстеження після лікування
* - достовірні відмінності з групою здорових донорів (Р<0,05)
** - достовірні відмінності з даними до лікування (Р<0,05).
Кількість циркулюючих імунних комплексів (таблиця 3) до лікування П було значно збільшена і достовірно знизилася в процесі лікування.
Таблиця 3
Динаміка показників кількості циркулюючих імунних комплексів в процесі лікування поліоксидонієм хворих БАСХВ (М±m)
| Групи | Кількість (n) | ЦІК, |
| Здорові донори | 20
| 96,1 ± 12,4 |
| Основна група (1) | а- 100 б- 100 | 197,0 ± 8,5* 100,0 ± 7,2** |
| Контрольна група (2) | а- 50 б- 50 | 127,0 ± 8,6 115,0 ± 7,1 |
Примітка: а - обстеження до лікування;
б - обстеження після лікування
* - достовірні відмінності з групою здорових донорів (Р<0,05)
** - достовірні відмінності з даними до лікування (Р<0,05).
Функціональна активність нейтрофільних гранулоцитів в периферійній крові у хворих на БАСХВ до і після лікування П представлено в таблиці 4. Відмічено достовірні відмінності до та після лікування.
Таблиця 4
Функціональна активність нейтрофільних гранулоцитів в периферійній крові у хворих на БАСХВ до і після лікування П (М±m)
| Групи обстежених осіб | К-ть (n) | ПФ,% | ФЧ, ум.од. | НСТ-тест, % |
| Здорові донори | 20
| 60,3 ± 2,1 | 9,2 ± 0,4 | 30,7 ± 1,9 |
| Основна група (1) | а- 100 б- 100 | 41,4 ± 2,2* 47,3 ± 1,1** | 4,4 ± 0,5 * 8,3 ± 0,7 ** | 18,9 ± 3,5* 28,0 ± 7,0** |
| Контрольна група (2) | а- 50 б- 50 | 41,4 ± 2,2 42,1 ± 2,1 | 4,4 ± 0,5 5,1 ± 0,4 | 18,9 ± 3,5 19,1 ± 3,1 |
Примітка: а - обстеження до лікування;
б - обстеження після лікування
* - достовірні відмінності з групою здорових донорів (Р<0,05)
** - достовірні відмінності з даними до лікування (Р<0,05).
Проліферативна активність лімфоцитів у хворих БАСХВ до і після лікування представлені в таблиці 5.
Вираженість РБТЛ на ЛМ у всіх групах обстежених хворих була істотно нижча за норму і достовірно не відрізнялася у всіх групах обстежених хворих (р<0,5). Після проведення реакції бластоутворення лімфоцитів на ЛМ, КОН-А в дозах 20 мкгмл і 40 мкгмл, до кінця лікування хворих на БАСХВ спостерігалося підвищення його ефективності бластоутворення на неспецифічний мітоген (ЛМ), що підтверджує активацію функціональних властивостей Т-лімфоцитів, в основному, Тх.
Таблиця 5
Проліферативна активність лімфоцитів периферичної крові у хворих БАСХВ до і після лікування (М±m)
| Групи обстежених осіб | Кіль-кість (n) | РБТЛ - індекс стимуляції | ||
| ЛМ | СоnА - (Тх), 20мкг мл | СоnА-(То), 40 мкг мл | ||
| Здорові особи - контроль | 20 | 26,7 ± 2,1 | 16,5 ± 1,2 | 8,1 ± 0,2 |
| 1 група - лікування поліоксидонієм | ||||
| До лікування | 38 | 15,6 ± 1,2* | 6,5 ± 0,2* | 3,2 ± 0,1* |
| Після лікування | 38 | 25,1±1,2** | 10,7 ± 1,2** | 5,1 ± 0,2** |
| 2 група - базисне лікування | ||||
| До лікування | 35 | 14,5 ± 0,9* | 6,5 ± 0,2* | 3,2 ± 0,1* |
| Після лікування | 35 | 17,1 ± 0,8 | 6,1 ± 0,2 | 4,4 ± 0,2 |
Примітка: * - достовірні відмінності в порівнянні з донорами (р<0,05);
**- достовірні відмінності в порівнянні з даними до лікування (р<0,05).
Нами вивчений також вплив на рівень імуноглобулінів реагінової природи (IgE загального та IgE специфічного до стафілококу). Обстежено 23 хворих НА БА. Рівень вищезгаданих імуноглобулінів визначався у них до, після і через 6 місяців після закінчення поєднаної терапії (таблиця 6).
Таблиця 6
Зміст IgE загального та IgE специфічного в сироватці крові здорових і хворих БАСХВ
| Групи хворих | Кількість обстежених (n) | Етапи обстеження
| Показники, що вивчаються (КЕ л)
| |
| Ig загальний | Ig специфічний | |||
| Хворі | 23 | до лікування | 168,3 ± 18,9* | 10,4 ± 1,4* |
|
| 23 | Після лікування | 148,9 ± 19,1 | 3,4 ± 1,3** |
|
| 23 | Через 6 місяців | 103,4 ± 13,1* | 2,6 ± 1,2*** |
| Здорові | 20 |
| 20,6 ± 4,5 | 0,26 ± 0,02 |
Примітка: * - різниця між здоровими особами і хворими БАСХВ до лікування достовірна, Р <0,05;
** - відмінність до і після лікування достовірна, Р <0,05;
***- відмінність до лікування і через 6 місяців після лікування достовірна, Р < 0,05.
У здорових осіб, за даними літератури (Сгеnсоs P.S., 1989; Giuszko P. et al., 1989; Норр R.J. еn al., 1990), рівень загального Ig Е коливається від 5 до 100 КЕ/л. Середні величини імуноглобулінів у здорових людей, за даними лабораторії, склали: IgE загальний: 26,0±4,5 KE/л; IgE специфічний до стафілокока - 0,26±0,02 KE/л . Аналізуючи дані таблиці, слід зазначити, що до лікування у хворих БАСХВ рівень IgE загального склав 168,3±18,9 КЕ/л, що достовірно відрізнялося від рівня цього показника у здорових осіб, а також від верхньої межі норми при визначенні IgE загального на апараті фірми ЗМ США "Diagnostic systems". Через 6 місяців після закінчення лікування рівень загального IgE достовірно знизився з 168,3±118,9 KE/л до 103,4±13,1 КЕ/л (Р<0,05). До лікування рівень специфічного IgE також достовірно перевищував норму (10,4±1,4 КЕ/л, Р<0,05), проте, на відміну від динаміки загального IgE, цей показник достовірно зменшився відразу ж після закінчення курсу поєднаної терапії (3,4±1,3 КЕ/л, Р<0,05), а через 6 місяців після закінчення лікування він знаходився на рівні 2,6±1,1 KE/л (Р<0,05).
ВИСНОВКИ
На підставі вищевикладеного, можна зробити висновок, що лікування в комплексі з П робить позитивний вплив на імунний статус хворих БАСХВ. Під його впливом спостерігається тенденція до підвищення числа Т-клітин, функціональної активності Т-лімфоцитів, а також поліпшення співвідношення імунорегуляторних клітин.
Застосування П у хворих БАСХВ сприяє нормалізації імунологічної реактивності організму, що пояснюється зниженням алергічної реакції гіперчутливості сповільненого типу.
З боку В-ланки імунітету в основній групі спостерігалося достовірне збільшення рівня IgG та зниження кількості загального і специфічного IgE. Результати дослідження показали позитивний вплив П на підвищення кількості Т-лімфоцитів, нормалізацію співвідношення субпопуляцій Т-клітин, зниження основного IgE та кількості В-лімфоцитів.
Отже, використання П сприяє нормалізації імунного статусу організму при БАСХВ. Ці дані диктують необхідність поєднаного застосування базисної терапії з П в комплексному лікуванні хворих БАСХВ, етіологічним чинником якої є сенсибілізація організму до спектру інфекційних і неінфекційних алергенів, що найчастіше зустрічається.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Астма и аллергия//Справочник - Амер. легоч. ассоц. при участии Н.Х.Эдельмана; Пер. с англ. А.Ю. Болотиной, Ред. и послесл. В.Д. Прокопенко. - М. - Мир. - 2000. - 240 С.
2. Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. Пособие для студентов, врачей-интернов, иммунологов, аллергологов, врачей лечебного профиля всех специальностей. //Киев: Издательство ООО «Полиграф Плюс». - 2006. - 482 с.
3. Клиническая аллергология (под ред. Р.М. Хаитова). М: "МЕДпрессинформ" - 2002. - 624 с.
4. Пухлик Б.М. Элементарная аллергология.// Винница. Велес. - 2002. - 148 с.
5. Ройт А., Бростофф Д., Мейл Д. Иммунология //Москва. - Мир .-2000 .-582 С.
